Партнерство заради виховання

Два крила

Авторська програма по роботі з батьківською спільнотою

 Сім'я — джерело, водами якого живиться

повноводна річка нашої держави

В. Сухомлинський 

Пояснювальна записка

Існують десятки, сотні професій, спеціальностей, робіт. Але є найбільш універсальна, найблагородніша робота, єдина для всіх і в той же час своєрідна й неповторна в кожній родині – це створення людини.

Відомо, що сім’я – той основний осередок, де відбувається формування особистості дитини. Вплив сім’ї на дитину домінуючий, унікальний, а багато в чому й незамінний.

Яку б сторону розвитку дитини ми не прийняли, завжди з'ясовується, що вирішальну роль у його ефективності на тому чи іншому віковому етапі відіграє родина. Родина залишається найважливішим інститутом соціалізації підростаючого покоління.

Л. Толстой казав, що родина – це любов. Краще родини для дитини нічого не можна придумати. Родина для дитини це місце її народження та становлення матеріального й духовного. Саме в родині дитина одержує ази знань про навколишній світ. Саме в родині складаються уявлення дитини про добро та зло, про порядність, про поважне ставлення до матеріальних і духовних цінностей. Із близькими людьми в родині вона переживає почуття любові, дружби, обов'язку, відповідальності, справедливості.

Мудрий педагог це добре розуміє й успішно використовує в організації виховного процесу. Знання законів розвитку й поведінки вихованців, внутрішніх прихованих від очей вихователя мотивів їх поведінки дозволить педагогу робити свою справу без допомоги батьків. Не секрет, що кожна сторона може працювати автономно й досягати добрих результатів.

Однак проблема сімейного виховання та взаємозв'язку закладу освіти й родини – одна з актуальних проблем педагогічної науки та практики. Хороший педагог завжди мусить пам'ятати про те, що його вихованець, який знаходиться у навчальному закладі, думками та почуттями завжди пов'язаний з обов'язком, родиною, з безліччю хвилюючих сімейних проблем. Мудрий педагог свою виховну діяльність повинен здійснювати в нерозривному зв'язку з родиною дитини. Батьки й педагоги – дві наймогутніші сили в процесі становлення особистості кожної людини, роль яких неможливо перебільшити. В обох сторін є свої переваги, свої достоїнства, своя специфіка і протиставляти їх не варто.

При цьому сім'я повинна розглядатися як головний замовник і союзник у вихованні дітей, а об'єднання зусиль батьків і педагогів створить сприятливі умови для розвитку дитини.

Важливою умовою ефективної навчально-виховної роботи є співробітництво закладу освіти та сім'ї, яке передбачає належний рівень педагогічної культури батьків. Тому навчальний заклад має дбати про постійний розвиток їх педагогічних знань, вдаючись до різних методів роботи.

Тісний взаємозв'язок закладу освіти та сім'ї може розвиватися тільки завдяки педагогічній освіті батьків і залученню їх до виховної роботи.

Але останнім часом з тих чи інших  причин заклади освіти та сім'я перебувають у стадії перманентної конфронтації. У багатьох сім'ях не вважають за необхідне звертатися до педагогів з приводу проблем, які виникають  у вихованні  дітей. До педагогів батьки звертаються зазвичай тоді, коли вже  запізно.

Попри все за певних  умов гострота проблеми такої взаємодії в сучасних умовах може бути знята. Для цього необхідно, аби суб'єкти  взаємодії вибудовували основи культури спілкування, такі необхідні для розв'язання проблем дитини.

Контакт з батьками як взаємодія може бути встановлений лише за умови, що обидва суб'єкти усвідомлюють: тільки спільними зусиллями можна створити умови для розвитку та виховання дитини, допомогти їй у набутті необхідного соціального досвіду.

Визначальна умова взаємодії цих двох суб'єктів – батьків і педагога – вичерпне уявлення про зміст виховної діяльності один одного, можливості порозуміння щодо завдань і засобів виховного впливу заради благополуччя дитини, адекватність виховних дій до запланованого кінцевого результату.

Отже, педагог має знати, з якої сім'ї прийшла в навчальний заклад кожна дитина, яка структура цієї сім'ї, у якому стані перебуває сучасна українська родина і які тенденції зумовлюють її розвиток. Це зробить взаємодію педагога та батьків вихованців більш конкретною, осмисленою, результативною.

Тому  назріла необхідність і доцільність розробити програму для роботи з батьківською спільнотою «Два крила», яка ґрунтується на принципах особистісно-орієнтованого, комплексного підходу до організації роботи з батьками й розрахована на два роки.   Програма «Два крила» розроблена відповідно до вікових особливостей ліцеїстів та спрямована на активне включення батьків у навчально-виховний процес, вирішення конкретних проблем, що виникають у ході спільної діяльності педагога і батьків.

Мета програми роботи з батьківською спільнотою: надати батькам глибокі знання педагогіки та психології виховання, пропагувати кращий досвід виховання дітей у сім'ї для спільного формування здорової, творчо мислячої, духовно багатої особистості вихованців на основі партнерства, співробітництва, взаємоспілкування, взаєморозуміння та взаємодопомоги.  

       Головними завданнями є:

• налагодження тісного зв'язку класного керівника з батьками;
• максимальне зближення сім'ї та ліцею на основі партнерства, співробітництва, взаємоспілкування, взаєморозуміння, взаємодопомоги;
• допомога батькам в оволодінні системою умінь, необхідних для організації виховної діяльності вдома; 
• вивчення і поширення досвіду сімейного виховання; 
• сприяння формуванню довірчих стосунків та демократичного стилю спілкування батьків з дітьми у родині.

       Очікувані результати:

• встановлення партнерських відносин з родинами вихованців; 
• забезпечення активної участі батьків в навчально-виховному процесі; 
• створення довірчої форми спілкування між батьками й педагогами, що сприяє конструктивній взаємодії; 
• підвищення психолого-педагогічної компетентністі батьків та ефективнсті родинного виховання; 
• спільне виховання гармонійно розвиненої творчої особистості ліцеїстів; 
• створення  єдиного освітнього простору з метою забезпечення гармонійного розвитку вихованців.

     Змістом програми передбачено використання таких форм роботи з батьківською спільнотою:

-         спостереження;

-         батьківські збори;

-         індивідуальні бесіди;

-         діагностування;

-         «круглі столи»;

-         лекції;

-         тренінги;

-         консультації;

-         свята;

-         походи на природу;

-         відвідування сімей вдома (за необхідності).